СЦЕНАРІЙ СВЯТА «МАТЕМАТИКА ПРИМХЛИВА – ПУНКТУАЛЬНОСТІ НАВЧИЛА»

 На сцену виходять ведучі.

І ведучий.  Добрий день, дорогі друзі.

ІІ ведучий.  Добрий день, любителі математики.

І ведучий. Всім, хто любить математику,

                   Всім, хто знає математику,

                  Всім, хто хоче знати математику

                 Присвячуємо наше свято.

1 – й учень
Увага! Увага! Увага!
Сьогодні будем, друзі, з вами
Царицю всіх наук вітать,
Так можем гордо і по праву
Ми математику назвать. 
      2 – й учень
Наук на світі є багато.
Їх навіть важко полічить.
Та й інформатику нам треба знати,
Щоб Всесвітом оволодіть.

ІІ ведучий. Нам дуже хочеться , щоб у всіх присутніх у цьому залі був веселий настрій.

І ведучий.  Та де там доброму настрою взятись, подумає не один з вас, хіба мало нам морочили голову незрозумілими формулами на уроках, та знову ”Х” та ”Y”? Але не спішіть з висновками, і ви побачите, що математики не тільки розв’язують задачі і доводять теореми, але й жартують і сміються.

ІІ ведучий.  Давайте постараємось, щоб наше свято пройшло завзято і бадьоро, для цього треба небагато перейняти лише естафету гумору у видатних математиків , а видатні - жартувати вміли.

І ведучий.  На одній із своїх лекцій німецький математик Давид Г ільберт сказав: ”Кожна людина має деякий певний горизонт. Коли він звужується і стає безмежно малим, він перетворюється в точку. Тоді людина говорить: ”це моя точка зору. А яка твоя точка зору?

ІІ ведучий. А моя точка зору, час розпочинати свято.

(Грає музика).

На сцену виходять учні: Лікар та Хлопчик, який сідає на крісло.

Лікар. Хвилинку! Зачекайте! Потрібно вас обстежити. У цього хлопчика слід перевірити вміст голови (дістає із кепки на хлопчику тирсу). Люби! Та в тебе ж у голові тирса! А де ж знання з математики? Ось тобі порада:
по понеділках, середах і п’ятнгицях на ніч учи таблицю множення;
по вівторках, четвергах і суботах – тотожності скороченого множення;
а по неділях сумлінно розв’язуй задачі.

Учень. Хоч сідай та гірко плач –

 Не люблю отих задач!

 Ох! Замучили задачі!

Чи підручники погані,

Чи такий я безталанний?

Та усіх я обдурю –

В книжці відповідь знайду!

Скільки чашок, скільки ліжок  –

Це ж простеньке завдання:

Ти додав слонів до кішок,

Перемножив на коня.

Дійсно, нескладна наука –

Була б відповідь як слід!

Вийшло: дід молодший внука

Аж на сорок дев’ять літ!

Типографські дві машини

Косять жито вісім днів.

Проїжджають щохвилини

Три десятих поїздів.

А до Марса – метрів триста

(Мудра в хлопця голова!).

Пів’хлопяти їде в місто,

З ним півмами.

Ну й дива!

На сцену виходять учні.

1 учень. Первісна людина, ще багато тисячоліть тому жила в печерах і не вміла користуватись вогнем, не вміла й лічити. Завдяки трудовій діяльності та розвитку суспільних відносин у неї виникла потреба у лічбі. Вивчаючи побут племен які існують майже в первісному стані в Африці, Австралії та Південняй Америці, ми можемо припустити, що пальці на руках і ногах правили людині за рахівницю. Недарма з давніх давен у нас зберігся вираз ”можна на пальцях перелічити. А те, що ми користуємось десятковою системою числення, вказує на особливе значення числа ”десять” у розвитку лічби.

2 учень. Мешканці Вавілону писали паличками на плитках  сирої  глини, які потім випалювали. Одиницю вони зображали загостреним донизу клином, звідки і пішла назва такого письма – клинопис.

3 учень. Близько двох тисяч років тому плем’я майя, що жило в Центральній Америці, в основу системи числення поклало число 20. Числа від 1 до 20 вони позначали крапками та рисками. Згодом числа почали позначати не лише ієрогліфами, а й буквами. Позначення чисел буквами було досить незручним, бо з буквами важко виконувати дії. На території стародавніх держав Вавілону і Єгипту під час розкопок було знайдено папіруси і глиняні плитки з написами, які свідчать , що вже 4000 років тому вавілоняни та єгиптяни розв’язували різні математичні задачі.

4 учень. Математики Середньої Азії та Закавказзя, які писали свої праці арабською мовою, перейняли від індійців, де математичні науки досягли більшого розвитку, позначки для запису чисел - цифри, а також їхню десяткову позиційну систему числення. Ця система завдяки арабським та середньо-азіатським ученим поширилась у країнах Європи.

5 учень. Цифри і система запису чисел, якими ми користуємося тепер мають назву арабських, хоч правильніше було б назвати іх індійськими , бо саме Індія є батьківщиною позиційної десяткової нумерації. Індійські цифри в Росії з’явились в 1611 році. До того часу вживали слов’янську нумерацію, яка складалася з 27 літер алфавіту. Над буквами, що позначали цифри, ставили спеціальну позначку - ”житло”.  На початку XVIII ст. внаслідок реформи, запровадженої Петром І, індійські цифри і індійська система числення витіснили з ужитку слов’янську нумерацію і міцно увійшли в життя.

І ведучий. Тепер народи всього світу користуються арабськими цифрами й арабською системою числення. Мова цифр - міжнародна.

Ми вже знаємо, що є 10 цифр: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, які створюють різні родини – числа, котрі постійно перебувають у якомусь русі за допомогою знаків дій.

Сценка «Нуль надумав одружитись»

Для усіх гостей здаля

Ми розкажем про Нуля.

Щоб самому не журитись,

Нуль надумав одружитись.

Ось одного дня, раненько

Здибав  Шісточку гарненьку.

- Гей, красунечко хороша,

Ти ж на мене трошки схожа,

Бо така ж, як я, кругленька,

Ще й до того ж молоденька.

Чом би нам не бути в парі?

Ми б помножились на славу.

А Шестірка розгубилась,

Зашарілась і згодилась…

Ледь весілля  відгуляли,

Як  Шестірочки не стало.

- В  чому справа? Де Шестірка? –

Шепотіли цифри гірко.

- Це усе той Нуль проклятий.

Треба було бідній знати

Той, хто множиться з Нулем,

Вмить навіки пропаде.

Нуль на тім не зупинився

Нуль удруге оженився.

В дім привів він цього разу

Кочергу довгообразу.

Хоч не славилась красою,

Та була із головою.

І сказала цифра: Нуль:

"Ти про множення забудь,

Коли хочеться побратись,

Будем тільки додаватись!"

Полетіли дні за днями

Ледве Нуль прийшов до тями:

- Жити так мені не сила,

Сімка геть мене закрила.

Як таку дружину мати,

Краще вже парубкувати.

Може спробувать ділиться?

Це нікуди не годиться,

Адже знає учень кожний, 

Що на нуль ділить не можна.

Довго думав Нуль, вагався,

Знову свататись подався.

Веселий Нуль прошепотів

Сусідці – Одиниці:

-З тобою поруч я б хотів

Постояти, сестрице!

Та Одиниця каже: "Ні,

Ти – нуль, число нікчемне

Не стій зі мною, бо мені –

Це зовсім неприємно!"

А Нуль на це: "Я знаю сам,

Що в світі значу мало…

Та якби поруч стати нам,

Десятка б з тебе стала!"

"Ну, що ж, - подумала вона ,–

Це не погана справа".

І одружились. Й відтоді

Живуть собі на славу.

У шлюбі тім на радість всім

Число з’явилось нове.

Й що Нуль нікчемний від тоді

Ніхто вже не говорить.

Слід усім запам’ятати:

Перш ніж одружиться,

Треба добре пошукати

Свою Одиницю.

Математичний фокус

"Скільки вам років?".

Ведучий звертається до присутніх:

Не хочете відповісти? Ну, добре, скажіть мені тільки, скільки буде, якщо від числа, в 10 раз більшого, ніж число ваших років, відняти добуток якого-не-будь одноцифрового числа на 9».

  Діставши відповідь ведучий говорить: «Дякую! Тепер я знаю, скільки вам років. Ви народились у...».

Відгадування. Від здобутого результату треба відокремити число одиниць і додати його до числа, що залишилося   після   відокремлення.

Нехай учневі 17 років і він виконав такі операції: 17 • 10 — 4-9 = 134. Почувши цей результат, ведучий додає числа 13 і 4 і дізнається, що учневі 17 років. Звичайно, після цього «відгадати» рік народження учня неважко.

Гра "Веселий рахунок"

На таблиці написано числа:

1000

40

1000

30

1000

20

1000

100

Ведуча показує картинку, залишаючи відкритими лише верхнє число і просить всіх хором це число прочитати. Потім опускає картинку і відкриває нове число. Пропонує ці числа додати і хором назвати результат. Майже завжди останнім скажуть число 5 тис. Невірно, бо 4090+100=4190.

(Звучить музика вальсу. Виходять дівчина і хлопець)

Дівчина:

- Давай затанцюємо вальс!

-  Я не вмію.

-  Це ж так просто…(кружляє у вальсі, рахуючи темп: раз, два, три, раз, два, три…)

Хлопець  здивовано:

- Це ж так, як у мене в щоденнику.

Танець «Вальс»

У кожному періоді історії математики були свої видатні постаті вчених. Одні зажили слави і безсмертя ще за життя, іншим судилося пройти складні  шляхи і розділити трагічну долю свого народу.

Багато визначних математиків стали зразками щирої відданості науці, патріотами свого народу.

Щедра талантами українська земля подарувала людству не тільки чудових співаків, композиторів, письменників. А й визначних математиків. Це Георгій  Феодосійович Вороний, Михайло Пилипович Кравчук, Михайло Васильович Остроградський, Віктор Михайлович Глушков, Мирон Онуфрійович Зарицький, Володимир Йосипович Левицький та багато інших.

Талантами багата Україна !

Хай навіть відбиваючись від орд,

Долаючи неволю і руїни,

Все ж геніїв народжує народ.

Один із них – Михайло Остроградський,

Великий тілом, духом і умом,

Найперший  вчений у Краю Козацькім,

Знавець аналізу, балістик, аксіом.

Нью-йоркський академік і туринський,

паризький, римський – між усіх широт

відомий математик український, 

славетний український патріот.

На сцену виходять вчені.

Остроградський. Я не знаю, чому мене називають російським ученим. Я — українець. Народився і виріс на Полтавщині, серед прекрасної української при­роди, серед добрих, талановитих, працьовитих людей. З дитинства я вбирав у свою душу чудову українську мову, найкращі на весь світ українські пісні. Може тому, що я понад 30 років змушений був жити і пра­цювати в холодному і непривітному Петербурзі, мене вважають росіянином? Але моя душа завжди належала, належить і буде належати Україні.

 

Ведуча. Скажіть нам, шановний гостю, це правда, що одного разу Ви шокували чиновницький Петербург? Розповідають, що Невським проспектом їхала аристократична коляска, глуха задня частина якої була покрита чорним лаком, а Ви бігли за нею і крейдою писали якісь формули.

  Остроградський (сміється). Я робив свої відкриття у самозабутті. Для мене нічого на світі не існувало, крім математики. Можливо, мені тоді здалося, що я стою біля дошки в аудиторії. Мабуть, у мене саме тоді несподівано визріла формула з математичного аналізу, яка зараз носить моє ім'я.

Ведучий. Пане Остроградський, говорять, що ви спілкувалися з Т.Г.Шевченком.

 Остроградський (схвильовано).Так. Ми з ним були друзями, нас об'єднувала любов до Украї­ни. Як безцінні реліквії я збе­рігаю твори, в яких він згадує про мене, хоч і перебільшує мої заслуги. Він писав: «Я особисто і добре знав геніального математика нашого Михайла Остроградського». А в своєму щоденнику 13 квітня 1858 року, після того як повернувся з десятирічної каторги, він записав: «Поїхали ми з Семеном до Михайла Васильовича Остроградського. Великий математик прийняв мене з розкритими обій­мами як земляка і члена своєї сім'ї, який надовго кудись відлучився. Спасибі йому».

Ведуча. А ми всі в свою чергу сердечно дякуємо вам, Михайло Васильовичу, за те, що Ви так високо, наче священний прапор, несли звання українця, що показали всьому світові могутній інтелект, велику мудрість нашої нації.

Ведучий. Пане Остроградський, ми даруємо Вам цю щемливу, задушевну українську мелодію.

Дівчата виконують на скрипках українські мелодії

Ковалевська (до Остроградського). А знаєте, Михайле Васильовичу, що я стала математиком під Вашим впливом. Ось як це трапилося. Коли я була малою, в нашому будинку міняли шпалери. Але на дитячу кімнату їх не вистачило, і вона кілька років була обклеєна тільки простим папером. Шпалери довго не купували, а той, на перший погляд, про­стий папір, як виявилося, містив у собі передрук Ваших лекцій про диференціальне та інтегральне числення. Я годинами дивилася на таємничу стіну, і ті формули залишилися в моїй пам'яті на все життя.

Ведуча. Так ,Софія Ковалевська математику по шпалерах вивчала..) Ма­тематичні здібності у неї проявились дуже рано. Але вона не могла вчитися улюблено­го предмета в царській Росії, в якій царювало безліч серед­ньовічних пережитків, згідно з якими жінкам заборонялося займатися наукою. Тому Софія вчилася в Німеччині, працювала в Швеції. На її прохання дати їй роботу в Росії, тодішній міністр освіти саркастично відповів, що вона і її дочка встигнуть зістаритися до того, як жінок будуть допускати до університету. Софія Ковалевська досягла чимало наукових вершин. Зокрема, розв'язала нерозв'язану до неї задачу про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки під впливом діючих на нього сил.

Ведучий. Ми знаємо, що Ви,Софіє Василівна,  крім математики, серйозно займалися  художньою літературою.

Ковалевська. Так. Багато людей вважають математику сухою наукою. А насправді це наука, яка вимагає найбільше фантазії. Не можна бути математиком, не будучи в той самий час поетом у душі. Що стосується мене, то я все життя не могла вирішити, до чого я більше схильна: до математики чи літератури.

Послухайте, будь ласка, один з моїх віршів. (Читає на фоні стишеної ліричної мелодії.)

Чи не приходилось вам часом

 Серед юрби де-небудь бути

І пісню пристрасну, прекрасну

Там несподівано почути?

Нежданно хвиля з літ минулих

До серця вашого прилине,

 Розбудить пам'ять призаснулу

Про все, що рідне вам і миле.

І вам здавалось, що ці звуки

 В дитинстві чули ви не раз.

Так в них багато щастя й муки, І

це стосується лиш вас.

Ви квапилися звичним слухом

Наспів знайомий упіймати,

Хотілось вам за кожним звуком,

За кожним словом слідкувати.

Та ось мелодія завмерла.

А потім зовсім зупинилась...

Так без кінця і без початку

Назавжди пісня ця лишилась.

Ведучий Моя любов – Україна і математика – так визначив своє життєве кредо український математик Михайло Кравчук. Відомий і невідомий – можна сказати про нього. Він прожив 50 років, став наймолодшим академіком. Його математичними працями користується весь науковий світ. У тім у світі не знали лише одного: що він з України.

Фільм

Ведуча. Шановний Михайло Пилиповичу, що Ви побажаєте нам, своїм нащадкам?

 Кравчук. Хочете навчитися математики, беріться за задачі. Кожен розв'язок є своєрідним мистецтвом пошуку. Не опускайте рук, займіться математикою, і ви прозрієте душею.

Ведучі. Дорогі гості, шановні присутні на нашому святі. Ми щиро вдячні вам, що ви завітали до нас на свято, за вашу активність і підтримку. Сьогодні в цьому прекрасному залі зібрались всі ті, хто знає математику, хто хоче знати математику, хто любить математику. Ваша активність підтвердила те, що ви до математики не байдужі.

Всі ми ще раз переконалися в тому, що математика не така скучна наука, а навпаки цікава. Всі ви пересвідчились в тому, що математики не тільки розв’язують складні задачі на уроках, але й вміють гарно відпочивати, вміють дотепно жартувати і сміятись.

Дякуємо всім учасникам, глядачам, гостям, всім, хто брав участь у підготовці і проведенні математичного вечора.

Ми бажаємо всім — і учасникам свята  і всім присутнім, щоб чисельник у вашому житті нескінченно збільшувався, щоб ваше щастя додавалося, а горе — віднімалося, достаток — множився, а любов — ділилася. Любові, щастя і здійснення всіх ваших мрій.

До наступної зустрічі!